26 травня 1986 року… Згадувати цей день сумно, гірко і вкрай болісно…

Згадувати цей день сумно, гірко і вкрай болісно. Але щороку ми мусимо це робити. Бо до цього закликає наша невблаганна пам’ять. Пам’ять про тих перших пожежників та ліквідаторів, відважні серця яких повели їх у горнило нерівної битви з радіацією.

Тієї трагічної ночі – 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній станції стався вибух. Це була найбільша техногенна катастрофа в історії людства, через яку непоправної шкоди зазнала екологія нашої планети, і насамперед України.

Катастрофа забрала здоров’я та життя багатьох людей, які відчайдушно боролися з наслідками аварії.

Своїм відлунням Чорнобильська катастрофа спонукає до пильності. Вона знову і знову примушує замислитися на тим, що науково-технічний прогрес не тільки дає сучасній людині засоби, щоб досягти намічених цілей на шляху цивілізованого поступу, а й вимагає знаходити запобіжники, котрі дають гарантії безпеки!

Чорнобиль не минув. Він промовисто нагадує про себе щодня численними проблемами в різних сферах суспільства, у долі мільйонів людей, житті кожного з нас, кличе людство до консолідації заради власного порятунку.

Українці винесли на своїх плечах основний тягар, тому бережемо пам’ять заради щасливого майбутнього!

Вічна пам’ять кожному, чиє життя урвалося до строку!

Пам’ятаймо про них завжди, а не тільки за сумною датою в календарі!