Чому лісова реформа потрібна і що заважає розвитку лісового господарства?

Впродовж останніх років наша країна рухається шляхом реформ в усіх ключових аспектах життя. В умовах відчутних змін клімату виникає необхідність швидкого удосконалення та адаптування ведення лісового господарства до вимог сьогодення, що неможливо зробити без системного реформування лісової галузі.

Будь-яка реформа повинна мати чітку мету та конкретний план її реалізації. Разом з тим обов’язково мають бути визначені лінії взаємодії усіх зацікавлених сторін (профільного Міністерства, Держлісагентства, профспілок, лісової науки, місцевих громад, лісівників, представників природоохоронних організацій та ін). Чи маємо ми все це зараз – питання риторичне. При цьому, необхідність реформи галузі, яка б задовольняла реальні соціальні та економічні потреби країни та забезпечувала високий рівень екологічної безпеки лісокористування в цілому, є очевидною, і починатись вона має з внесення змін до діючого законодавства.

Насамперед це стосується комплексного перегляду чинних нормативно – правових актів, які регулюють роботу лісової галузі в цілому, а також Податкового законодавства, зокрема в частині усунення подвійного оподаткування лісогосподарських підприємств, яке значно зменшує можливості інвестування коштів в їхній розвиток та суттєво обмежує можливості осучаснення їх матеріально-технічної бази.

Рухаючись в напрямку змін, в першу чергу необхідно врахувати ресурсний потенціал кожного лісогосподарського підприємства та економічний ефект від його можливої оптимізації, не залишаючи при цьому поза увагою соціальну складову.

Київська область розташована в двох природних зонах: Полісся та Лісостеп. Лісистість дуже нерівномірна і коливається від 2 % в зоні Лісостепу на півдні області, до 54 % в зоні Полісся – на півночі. При умові відсутності бюджетного фінансування на заходи з ведення лісового господарства, даний фактор суттєво впливає на фінансовий стан окремих лісогосподарських підприємств, оскільки за рахунок коштів від реалізації лісопродукції з наявного лісосічного фонду, такі підприємства не можуть працювати стабільно, зокрема, забезпечувати розвиток виробництва та належну охорону лісів, здійснення обов’язкових платежів до бюджетів всіх рівнів та оплату праці, виконувати зобов’язання перед кредиторами а також інші завдання та функції, передбачені чинним законодавством. Як приклад, можна навести ДП «Ржищівський лісгосп», нормальне функціонування якого неможливе зважаючи на низку екологічних та економічних факторів, а також ДП “Київський лісгосп”, стабільна діяльність якого значно ускладнюється наявністю соціально-екологічної складової, пов”язаної із місцем розташування лісових масивів (передмістя столиці) – нерозумілість та несприйняття громадянами необхідності проведення лісогосподарських заходів в приміських лісах. Певний ресурсний дисбаланс відчувається і в інших лісосподарських підприємствах Київщини.

З огляду на викладене, впродовж тривалого часу Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства із залученням представників лісогосподарських підприємств Київщини розглядається питання оптимізації структури підприємств шляхом їх об”єднання за ресурсними та еколого-лісівничими принципами та аналізується можливий економічний та соціальний ефект від такої оптимізації.

За наслідками аналізу наявних проблемних питань та діючої нормативно-правової бази фахівцями управління спільно із представниками лісогосподарських підприємств вже окреслено ряд проблемних питань та ризиків, які можуть виникнути в процесі оптимізації та зміни структури лісогосподарських підприємств:

– переоформлення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, особливо у тих випадках, коли таке право не зареєстроване у відповідності до вимог чинного законодавства;

– реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, особливо у тих випадках, коли таке право не оформлено у відповідності до вимог діючого законодавства;

– взаємовідносини з органами місцевого самоврядування в частині сплати податків до місцевих бюджетів лісогосподарськими підприємствами, особливо в північних регіонах області, де громади майже неплатоспроможні;

– питання чинності діючих матеріалів лісовпорядкування, розрахункової лісосіки та висновків з оцінки впливу на довкілля.

З метою недопущення виникнення соціальної напруги в колективах лісогосподарських підприємств, необхідно разом із профспілками вжити всіх можливих заходів щодо недопущення відтоку професійних кадрів з лісової галузі.

Наразі фахівцями управління разом з представниками лісогосподарських підприємств та профспілок, із залученням місцевих громад та природоохоронних організацій, проводяться необхідні розрахунки та аналізуються можливі ризики, які можуть виникнути внаслідок зміни структури лісогосподарських підприємств Київщини.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що тільки спільними зусиллями та завдяки комплексному підходу усіх зацікавлених сторін, враховуючи пропозиції та професійну думку лісівників та науковців, ми зможемо у стислі терміни, а головне – ефективно реформувати лісову галузь України!