МИСЛИВСТВО – ЦЕ ЦІЛА НАУКА І СПРАВЖНЄ МИСТЕЦТВО

Для браконьєрів мисливство – це просто розвага, для істинних мисливців – це спосіб життя, ціла наука, професійна діяльність. Етика і ціла культура поведінки. На території Вишгородського та Броварського районів, де розташований ДП «Вищедубечанський лісгосп», який об’єднує 14 лісництв, полювання проходять організовано й за встановленими правилами, слідкувати за дотриманням яких покладено на районного мисливствознавця Ігора Демидася.
Комунікабельний і толерантний, водночас може бути принциповим і вимогливим у роботі. У 2003 році Ігор Михайлович й закінчив НАУ за спеціальністю «інженер лісового господарства», у лісгоспі розпочинав свою роботу з посади помічника лісничого Жукинського лісництва, за два роки – як інженер лісового господарства, а ще за два – вже обіймав посаду районного мисливствознавця та паралельно продовжує виконувати попередні обов’язки.
– Ігоре Михайловичу, то чим же займається районний мисливствознавець?
– Так як за своєю посадою я – офіційний представник з ведення мисливського господарства, то серед моїх основних обов’язків є здійснення державного контролю за веденням мисливського господарства, дотриманням правил полювання та недопущенням випадків браконьєрства в мисливських угіддях району.
Головне в моїй роботі – охорона державного мисливського фонду спільно з громадськими інспекторами, лісовою охороною та працівниками поліції й екологічного контролю. Коли під час рейду виявляємо порушення, складаємо протоколи, нараховуємо збитки, якщо мало місце незаконне полювання на диких тварин, і справу передаємо до суду.
Ще проводжу роботу і з користувачами мисливських угідь. Це – спілки мисливців, котрі з мисливцями працюють так, щоб надавати їм певні пільги, право вполювати раз чи двічі на сезон. Звісно, все залежить від площі мисливського господарства, кількості звіра… Але коли раптом хтось із офіційно зареєстрованих мисливців буде впійманий на браконьєрстві, вся спілка позбавляється через нього таких привілеїв. Тому вони контролюють один одного.
Також мисливські колективи допомагають єгерській службі і в боротьбі з браконьєрами, доглядають за тим, щоб узимку диким тваринам було що їсти. Вони ж і самі зацікавлені в збереженні тваринного фонду, щоб, коли в сезон полювання вийдуть на пернату дичину чи того ж хутрового звіра, його б вистачило в достатній кількості.
Це ж не означає, що, раз ти мисливець, то йдеш лише заради того, аби вбити тварину. Хтось займається риболовлею, а хтось бджіл розводить… Для мисливця в першу чергу полювання – поспілкуватися з друзями на природі, відчути азарт, адреналін. Адже вполювати вони мають право лише обмежену кількість дичини. Ми ж нормально ставимося до тваринництва, правда?..
– Чи не дуже мисливство впливає на зменшення кількості тварин у лісах?
– У природі має все бути збалансоване. Якщо занадто збільшиться популяція диких тварин, зросте ризик поширення різноманітних хвороб: тієї ж чуми свиней, котру розносять дикі кабани… Чисельність диких тварин за останні роки збільшилася, крім дикого кабана. І не лише через полювання той гине, а й через хвороби.
До того ж, вони завдають значної шкоди лісовому господарству, винищуючи молоді лісові насадження. Ми щороку лише на своєму підприємстві витрачаємо понад 1 млн грн на те, щоб обробити 350 га лісових насаджень спецрозчинами, що відлякують того ж червонокнижного лося. Щоб зберегти молоді насадження і дати їм піднятися. І зміг вирости новий ліс.
До того ж, мисливські організації за участі екологів і мисливствознавців обліковують тварин, і вже потім, згідно цих даних, визначають, можна полювати в даний сезон чи ні і, якщо можна, то скільки й кого саме. Це не так багато, як здається. Зазвичай – від 10 до 15% тварин вилучається з навколишнього середовища. Це максимум.
Керівники мисливських спілок обліковують тварин на приналежній їм території, піклуються про них, відслідковують міграцію тварин тощо, надаючи нам звіти. Звісно, всі ці дані ми звіряємо і перевіряємо.
Під час початку сезону полювань ми також обов’язково проводимо рейди, мисливці, до слова, звітують за кожен патрон. І так як це задоволення не з дешевих – придбати зброю, амуніцію, дозволи – ризикувати цим ніхто, повірте, не буде.
– Чим керуються мисливці, йдучи на полювання?
– Першочерговим і необхідним дозвільним документом при виході на полювання є ліцензія на право добування окремого виду тварин та птахів. Окрім того, мисливцям необхідно мати при собі мисливський квиток, контрольну картку, відстрільну картку та дозвіл на право носіння та зберігання мисливської зброї.
А при залученні до полювання мисливських собак, потрібно мати паспорт про походження собаки та ветеринарний паспорт. В разі відсутності ліцензії на право добування дичини, полювання вважається браконьєрством та несе за собою адміністративну або кримінальну відповідальність.
– Як часто фіксуєте незаконні відстріли диких тварин на території району?
– Загалом, культура полювання за останні 10 років значно змінилася. І на краще. За останні роки зменшилась кількість випадків порушень правил полювання та незаконного полювання.
Хоча, на жаль, зараз стає все важче проводити контроль за незаконним полюванням, оскільки такі порушники і браконьєри, на відміну від працівників державної лісової охорони, як правило, забезпечені такими досягненнями та новинками техніки, як тепловізори, прибори нічного бачення, засоби зв’язку, високоточна зброя та високопрохідна техніка, на зразок позашляховиків, квадрациклів…
Ми також намагаємося вдосконалювати і навички, і технічне оснащення. Звір живе нічним життям, як і браконьєри. Тому рейди ми проводимо не лише вдень, а й увечері та вночі. А задля запобігання браконьєрства у районі періодично проводимо рейди та бесіди з мисливськими колективами та ведемо роз’яснювальну роботу серед населення.

Прес-служба ДП “Вищедубечанський лісгосп”