Відкрито «полювання» на білі гриби

Білий гриб нагадує ті гриби, які все малюють в ранньому дитинстві. У білого гриба великий м’ясистий коричнювий капелюшок і товста біла ніжка. Колір капелюшків залежить від віку та місця, де росте гриб, вони бувають жовтуваті, світло- коричневі і темно -бурі. Розміри бувають різні, зазвичай висота 10-15 см, але іноді гриб може досягати досить значних розмірів: у висоту 30 см, а капелюшок до 40 см в діаметрі. Недарма білий гриб називають «царем грибів»!

Нижня поверхня капелюшки жовтувата або зеленувата, а ніжка біла. Його іноді плутають з жовчним грибом. Форма у них схожа, але у жовчного гриба бруднувата нижня поверхня капелюшки і на ніжці – темний малюнок . Головна відмінність – м’якоть жовчного гриба на зламі ясно -рожева і гірка.

Ростуть білі гриби в різних місцях, в листяних і хвойних лісах, біля лісових стежок. Не можна збирати гриби поблизу від жвавих трас або в промислових районах. Відомо, що всі гриби, а не тільки білі, є сильними природними сорбентами. Вони вбирають в себе токсичні речовини, серед яких кадмій, ртуть і свинець. Тому гриби, зібрані в екологічно неблагополучних районах, принесуть не користь, а шкоду здоров’ю.

Білий гриб вимагає до себе особливої уваги — він знає собі ціну. Одним він одкривається одразу, а з іншими наче грається в піжмурки. Треба мати добре, зірке око, що вміє помічати, і не квапитись.

Краще брести поволі, аніж бігати по лісі, бо можна пройти поряд з грибом і не помітити його. Білий гриб любить і вміє ховатися в моху, в опалому листі, в траві, за перетлілим хмизом, у лісовому смітті.

Збирати білі гриби, особливо неврожайного року,— вельми складний промисел. Тому не дивно, що багатьох цікавить — де і як їх знаходять.

Досвідчений грибник не шукатиме цей гриб у будь-якому місці. Він піде туди, де ростуть сосни, ялини, берези, дуб, бук, граб. З цими породами найбільше приятелює білий гриб.

Тому його найчастіше можна знайти на добре освітленій, обігрітій галявині з не дуже вологим ґрунтом у рідкому лісі, на узліссі, на старих, зарослих травою дорогах і стежках, біля просік, де негустий верес чи папороть.

І от вам пощастило: ви угледіли міцний боровичок, що сором’язливо зачаївся під зжовклим листям. Цупка темно-коричнева шапинка на білій товстій ніжці. Але не кваптесь. Спиніться, уважно огляньтеся довкола, пошукайте, чи немає поблизу сусіда. Бо ж білі гриби ростуть цілими родинами, вони діти однієї грибниці. У соснових борах часто трапляється знаходити в одному місці до 17 й більше різних за віком боровиків.

Рекомендується збирати білі гриби з шапинкою діаметром до 4 сантиметрів, приблизно п’ятиденного віку, не менші. Від такого гриба можна взяти найбільшу корисну масу без значного зниження її цінності. Але поки що на цю пораду мало хто зважає. Білий гриб збирають майже будь-якого віку, не беруть лише дуже старі та геть зчервивілі гриби.

В Україні білі гриби плодоносять у три періоди: літній — «колосковий», пізнолітній — «жнивовий: та осінній — «листопадовий».