ДП “Переяслав – Хмельницький лісгосп”. Лісові культури.

Сьогодні багато уваги прикуто до лісової галузі. Громадський контроль відіграє велику роль у формуванні стратегії ведення лісового господарства. На жаль не компетентні “аналітики” та псевдо “екологи” маніпулюють поняттями та викладають основи лісового господарства, як потрібно їх замовникам.

Наше завдання – підвищіти обізнаність людей, зробити принаймні так, щоб питання, які виникають до лісівників  були обгрунтовані.

Тож започатковуємо лікбез). Будемо розбиратися з елементарними поняттями.))

Сьогодні почнемо публікувати цикл  заміток про ЛІСОВІ КУЛЬТУРИ.

Лісові культури – рукотворні лісові насадження, створені відповідно до лісівничих технологій.

Створення і вирощування лісових культур – одне з основних завдань сучасного лісового господарства.

Основними перевагами лісових культур перед природним понов­ленням є:

– забезпечення оптимального складу майбутніх деревостанів;

– запобігання небажаної зміни порід у лісостані;

– можливість введення в лісові насадження швидкорослих і цінних порід-інтродуцентів;

– скорочення терміну між рубкою лісу і появою наступного лісового насадження;

– забезпечення раціональної біологічної взаємодії між породами шляхом спрямованого добору і розміщення.

Ділянку, виділену під створення лісових культур, називають лісо­культурною площею.

Вона є частиною лісокультурного фонду, під яким розуміють сукупність лісокультурних площ, що мають заліснитися лісів­ництвом чи держлісгоспом у запланований період.

Виділяють чотири основні категорії лісокультурних площ:

– пустощі та галявини, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, зруби і старі згарища з трухлявими та викорчуваними пнями; ділянки з рідко розміщеними пнями, що не заважають суцільній оранці;

– зруби, згарища та галявини, що не поновились головною породою, де на 1 га розміщується до 500 шт. пнів – для надмірно зволожених, і до 600 пнів – для свіжих і сухих ґрунтів, що дає можливість здійс­нювати частковий обробіток ґрунту смугами або борознами;

– зруби, згарища та галявини, що не поновились головною або субголовною породами, де на 1 га понад 500 шт. пнів на сирих ґрунтах понад 600 шт. – на свіжих і сухих ґрунтах, що дає змогу підготувати ґрунт борознами або площадками після часткового корчування пнів;

– зруби, що незадовільно поновлюються головною породою або поновились м’яколистяними породами, а також зріджені насадження з густим підліском, що вимагають часткового обробітку ґрунту.

Стан лісокультурних площ визначають за станом лісокультурної ділянки:

– зруби – ознакою є характеристика попереднього насадження, терміни рубки, наявність природного поновлення, його склад, походження і стан;

– згарища – характеризуються походженням (низова, підземна чи верхова пожежа), термінами проходження пожежі та віком згарища, сту­пенем захаращеності тощо;

– пустощі та галявини – визначають за походженням (зруб або згарище) та віком, з чим пов’язано погіршення фізико-хімічних властивостей ґрунту;

– землі, що вийшли з-під сільськогосподарського користування і характеризуються низькою продуктивністю або непридатністю для ве­дення сільського господарства території, еродовані схили тощо. Створення тут лісових культур вимагає значних затрат.

Далі буде…